Національна спілка краєзнавців України

Національна академія наук України

Інститут історії України

Профіль журналу в Google Академія (Google Scholar)

Сторінка часопису на сайті Національної спілки краєзнавців України та Інституту історії України

      Поява  з початку науково-популярного, а згодом суто наукового журналу «Краєзнавство» має свою передісторію, яка сягає у 20-ті роки ХХ ст. У 1925 році, у Харкові, в ході роботи Першого Всеукраїнського з’їзду краєзнавців було обрано президію Українського комітету краєзнавства, який почав координувати і керувати розвитком краєзнавчого руху в Україні. Виникла потреба мати свій часопис як ефективний засіб методичного забезпечення в діяльності краєзнавчих осередків на місцях, так і публікувати нариси, статті, різноманітні матеріали за результатами регіональних досліджень та інформацію з їх життя.

          Започаткований як «журнал для масового краєзнавця» друкований орган Українського комітету краєзнавства видавався в Харкові упродовж 1927-1930-х роках. Основними його розділами стали: «Загальний»  (висвітлювалися теоретичні основи та загальні питання краєзнавства); «Методика краєзнавчої роботи» (вміщувалися матеріали, в яких давалися практичні вказівки з краєзнавчої роботи); «»Шкільне краєзнавство» (висвітлювалися проблеми методики  й результати розвитку краєзнавчої справи в освітніх закладах); «Наш край» (друкувалися матеріали, що ілюстрували практичні досягнення в справі вивчення окремих районів України); «Життя краєзнавчих організацій» (публікувалися відомості про роботу первинних краєзнавчих осередків), «Керуючі матеріали» (подавалися інструкції та методичні рекомендації Українського комітету краєзнавства).

    Часопис вміщував історико-географічні та етнографічні дослідження, наукові розвідки з історичної урбаністики, дописи з фольклористичної, діалектологічної, екологічної тематики. До складу редколегії входили вчені, громадські діячі, журналісти. Відповідальним редактором журналу «Краєзнавство» був Михайло Григорович Криворотченко – учений секретар Українського комітету краєзнавства. За браком коштів часопис виходив нерегулярно. Упродовж 1927,1928,1929,1930 років побачило світ 28 чисел, об’єднаних в 11 випусків, накладом по 1000-3000 примірників кожен. На початку 1930-х років, в умовах відсутності фінансування, встановлення ідеологічного контролю над краєзнавчим рухом в Українській РСР, розпочатих політичних репресій проти членів Українського комітету краєзнавства журнал припинив існування.

       У часи національно-культурного піднесення кінця 1980- початку 1990-х років у Києві наприкінці березня 1990 року відбувся установчий з’їзд краєзнавців України, який заснував Всеукраїнську спілку краєзнавців, що взяла на себе зусилля розбудови суверенної держави засобами  краєзнавства. Водночас Всеукраїнська спілка краєзнавців проголосила себе правонаступником і продовжувачем справ Українського Краєзнавчого Комітету. Цілком логічно, що головний друкований орган Всеукраїнської спілки краєзнавців (з 2008 року – Національна спілка краєзнавців України) отримав назву «Краєзнавство» від свого попередника 1920-х років й продовжив свою нумерацію з 29 випуску. У липні 1992 року часопис було зареєстровано Міністерством України у справах преси та інформації. Перше число відродженого журналу побачило світ у 1993 році.

      Редколегія журналу ставить за мету висвітлювати історію краєзнавчого руху в Україні ХІХ-ХХІ століть, знайомити читачів з мікроісторичними дослідженнями та розвідками в царині соціології повсякденності, біографістики, музеології. У часописі склалися постійні тематичні рубрики, які охоплюють усю організаційну, наукову та науково-методичну сфери краєзнавчої галузі: «Літопис українського краєзнавства», «Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення», «Краєзнавство в особах», «Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс», «Історія України у світлі регіональних досліджень», «Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку», «Вітчизняне пам’яткознавство: традиції, досвід, перспективи», «Регіональні аспекти історичної демографії» «Джерелознавчі і біографічні студії». Статті та аналітичні матеріали вказаних розділів допомагають читачам отримати уявлення про різноманітні форми і методи краєзнавчих студій в ХІХ-ХХІ століть, ознайомитися з сучасними досягненнями у сфері історичної регіоналістики.

      Матеріали рубрики «Краєзнавство та туризм» розкривають історико-туристичну привабливість окремих регіонів України. Розділи «Огляди» та «Наукова інформація» – це презентація нових книг, знайомство з науковими заходами, які стосуються всебічного пізнання рідного краю. Як друкований орган Національної спілки краєзнавців журнал у розділі «Національна спілка краєзнавців України: панорама сучасного життя» висвітлює найпомітніші події та акції громадської організації, які стосуються відродження й захисту історичної, духовної та культурної спадщини українського народу, формування патріотичних настроїв у суспільстві. Зазначені рубрики формують «обличчя» часопису та вирізняють його поміж інших історичних періодичних видань сьогодення. Від 2005 року співзасновником часопису є Інститут історії України Національної академії наук України. Періодичність виходу журналу - 4 числа на рік.

        Головним редактором з 1993 до вересня 2011 рр. став голова Всеукраїнської спілки краєзнавців, академік Національної академії наук України Петро Тронько, з 2012 року - член-кореспондент Національної академії наук України, доктор історичних наук Олександр Реєнт.

      Журнал спирається на великий загал авторів та кореспондентів з числа науковців, краєзнавців, аспірантів, магістрів, освітян, архівістів, музейників, бібліотекарів та інших професій.